З Наталкою я навчалася в одному класі. Її виховувала бабуся, тому що тато рано помер, а мама постійно була на заробітках. Наталка в школі була "сірою мишкою", тому мені було дивно почути, що вона вагітна і виходить заміж у 16. Життя з чоловіком не було "малиною". Пив, бив, по декілька днів не з'являвся вдома. І це в присутності новонародженої донечки. Через кілька років вони розлучилися. Наталя влаштувалася офіціантом у місцевому кафе. І з часом зав'язала стосунки із його співвласником. Толік був інвалідом. Йому важко було пересуватись навіть по квартирі. О тож всі хатні обов'язки впали на кволі Наталчині плечі. Вона влаштувалась на ще одну роботу. А влітку їздила ще й на заробітки. Вона, не маючи, навіть середньої освіти, заробляла більше, ніж чоловік-бізнесмен. А він тим часом грав комп'ютерні ігри і прикладався до чарки. Дочка підростала, збільшились витрати. Проте Толіка це не цікавило. Довгих 10 років вона терпіла його байдужість, але в якусь мить викинули сумніви і розлучилась з ним. Поїхала підкорювати Париж ) Але і на мить не подумала доньку залишити із бабусею. Зараз вони разом у Франції. Наталка працює, Настя навчається в коледжі, вона прекрасно вихована і розумна дівчинка. І у цьому заслуга тільки Наталі. Толік минулого року помер, а рідний тато Насті і досі не змінив способу життя. Але мама і донечка - разом! І їм добре! Здається, доля нарешті нагородила Наталку щастям. Вперше за 30 років.