Ці слова я пишу від імені чотирьох дітей прекрасної жінки, неймовірної людини та люблячої, і ніжної метері. Мені 28 років (найстарша між дітьми) і маючи вже свою сім'ю, а я ще й досі люблю приїхати до батьківського дому і щоб мамині спрацьовані, але такі ніжні, руки мене обійняли, й пригорнули до свого серця. Наша мама, є життєвим орієнтиром, який без помилок позував і показує, де є щастя, радість, любов та розуміння в цьому світі. Материні слова завжди були і є важливі для її трьох доньок і малого синочка, хоча їх глибокий зміст ми часто усвідомлюємо із часом. Наша мама неймовірно добра та глибока людина, хоча цього вона і не визнає, тому що завжди на перше місце ставила і ставить своїх дітей. Незважаючи на нелегкий життєвий шлях, на всі перешкоди, вона ніколи не жаліється на життя, завжди знаходить за що подякувати Богу і лише невеликий смуток в її очах, який можна іноді заледве розгледіти, видає її, що їй важко на душі, але це минає, як тільки ми збираємось разом, жартуємо і сміємось над чимось таким дрібним та веселим. Її любов йде за нами чотирма, як тінь і оберігає нас, це я знаю напевно!!! Її велике серце, безмежна душа, позетивне мислення і щоденна молитва, є незламними!!! Її запах і люблячі руки, є те, що перше приходить мені на думку. Висновок: найбільше досягнення її - це ми, четверо, таких рідних і таких різних, її сердець.
Її діти, це те, що її надихає, стимулює ставати ще кращою і досконалішою версією себе!!! З появою кожною наступної дитини, вона відкривала себе з інших сторін, знаходила підхід до кожного із нас, іноді забуваючи про себе. Її любов і турбота настільки великі, я б навіть сказала безмежні, але найдивовижніше те, що вони нас не приземляли, не прив'язували до неї, а навпаки давали наплив енергії і можливості рости самостійними, і робити наші подвиги і помилки. Не тільки ми її надихали, а й вона нас!
Щира, чесна, безмежна, ніжна, бездонна, прощаяча, душевна, цікава, мила, запашна - це все вона. Наша мама- це досконалість, яка цього не розуміє. Вона віддала нам всю себе, і не залишила собі нічого. Це водночас тішить і лякає, як материнська любов може бути безмежною і водночас тихою!!! Вона попри всю свою любов до нас, завжди шанувала наші особисті границі. Вона є Мамою із великої літери!!!
Її найбільша мрія, що ми, її діти, думи щасливими і знайшли себе у цьому світі! Так, як вона віддала увесь свій час нам, хотілося б їй надати трохи часу для відпочинку.
Вона для нас вже є Мамою раку!!! Це звання для нас, її дітей, мабуть є можливість вкотре їй продемонструвати, що вона гідна найкращого!
Наша мама - затишок дому, до котрого хочеться повертатися, це спрацьовані руки, які нас голуби і обнімали, коли нам було тривожно і коли ми раділи, це голос в голові, який каже не здавайся і ти всього досягнеш, це очі сповнені надії та любові, це незламний дух, який нас стимулює до звершення всіх запланованих ідей. Її незламний дух є орієнтиром для нас. Вона завжди повторює одне і те ж, по відношенню до себе: "Я нічого особливого не зроби. Я звичайна". Але я хочу сказати , що це не так, вона дуже і дуже особлива.