Соціальні мережі
Соціальні мережі
Любляча та вірна, моя мама не відмовилась від мене, виносила попри все, дала життя, і вже шістнадцять років, якби складно їй не було лікує та виховує мене одна. І я дуже вдячна їй за це. Вона вміє посміхатися, коли на душі тяжко, вчить мене бачити прекрасне та позитивне в дрібницях, долати комплекси та труднощі. Мама завжди вчить бути доброю та проявляти мудрість навіть з нечемними людьми, залишатися завжди людиною навіть якщо оточуючі не справедливі, бути сильною, вірною. Її намагання створити та зберегти родинні традиції, дають мені впевненість, що людині підвласно багато чого. Варто лише хотіти та любити.
Її велике та добре серце
Я знаю що завжди можу розраховувати на неї в якій би ситуації ми не опинились я ніколи не почуваюся самотньою непотрібною вона дарує мені відчуття впевненості та значимості Тяжко працюючи вона не забуває приділяти мені всю свою увагу моя мама завжди говорить мені Поки я ще жива я буду завжди допомагати тобі у всьому І це мене так підтримує Я можу порозмовляти з нею на любі теми знаю що отримаю пораду без дорікань та слів А я ж тобі казала, попереджала ні разу не дорікнула мені що пожертвувала заради мене багатьма можливостями бо у неї велике любляче серце Вона моя опора підтримка та надія Я почуваюся любимою та необхідною І це дуже важливо особливо для підлітків Сама позбавлена батьківської любові вона любить мене таку яка я є незважаючи ні на що
вона мріє виспатися та хоч раз в житті відпочити десь
вона не відмовилась від мене мама дає мені та дітям сиротам ту духовну підтримку якої так потребують підлітки вона вчить мене що діти епілептики такі ж повноцінні дає приклад ніколи не падати духом
Моя мама – найкраща в світі! Звісно, що для кожної дитини, мама є найкращою. Проте, я дуже вдячна Господу, що дав мені саме таку маму. Я часто задумуюсь над тим, що мабуть, коли я ще була янголятком і літала поміж людей, вибираючи собі маму, я орієнтувалася не на вроду чи статки, а на добропорядність, відданість та надійність. Любляча та вірна, моя мама не відмовилась від мене, виносила попри все, дала життя, і вже шістнадцять років, якби складно їй не було лікує та виховує мене одна. І я дуже вдячна їй за це. Вона вміє посміхатися, коли на душі тяжко, вчить мене бачити прекрасне та позитивне в дрібницях, долати комплекси та труднощі. Я знаю, що завжди можу розраховувати на неї, в якій би ситуації ми не опинились, я ніколи не почуваюся самотньою, непотрібною. Тяжко працюючи, вона не забуває приділяти мені всю свою увагу. Вона завжди говорить мені: «Поки я ще жива, я буду завжди допомагати тобі, у всьому». І це мене так підтримує! Я можу порозмовляти з нею на любі теми, знаю що отримаю пораду без дорікань та слів: «А я ж тобі казала, попереджала», ні разу не дорікнула мені, що пожертвувала заради мене багатьма можливостями. Вона моя опора, підтримка, надія. Я почуваюся любимою та необхідною. І це дуже важливо, особливо для підлітків. Сама, позбавлена батьківської любові, вона любить мене таку яка я є, незважаючи ні на що. Мама завжди вчить бути доброю та проявляти мудрість навіть з нечемними людьми, залишатися завжди людиною навіть якщо оточуючі не справедливі, бути сильною, вірною. Її намагання створити та зберегти родинні традиції, дають мені впевненість, що людині підвласно багато чого. Варто лише хотіти та любити. Я її дуже люблю.