Я художниця. Вважаю своїх дітей найкращим витвором мистецтва.
Світ. Він прекрасний. Стільки цікавого, яскравого та незабутнього. Люди. Без перебільшення обожнюю людей. Рідні. Вони найдорожчі.
Зараз я їх запитаю. Даня: мама трудолюбива письменниця та художниця. Ахах, чого це я письменниця не знаю. Андрій: мама красивий художник, рідко бєздєльнічає. Ахах, вже другий це каже. Єва: мама Люля щаслива, здорова.
У мене все уже є))
Я для себе уже найкраша. Чому я? Бо у мене класні діти, а це заслуга моя і чоловіка.
Вперше стала мамою в 19 років. І це було абсолютно обдуманий і дорослий вибір і скажу, що найкращий вибір в житті. Бо саме дитина дала великий поштовх до нових ідей і починань. На той момент я навчалась на дизайнера, народила дитину і продовжувала вчитись, хоча це було неймовірно важко. Тут заслуга велика ще й бабусі, яка приходила під університет, щоб я на перерві годувала Даниїла. Після пар я залишалась сама з купою проектів та малюком, тоді для мене здавався найважчий період. Думала, що ніколи не висплюсь. На 4-ому курсі я захищала диплом, а в животику вже був Андрюшкін. На п‘ятий курс я не пішла, бо у Андрія була важка хвороба, яку ми лікували рік. Але перемогли! Коли дітям було 3 роки і 1 рік ми з чоловіком відкрили першу в місті приватну художню школу. І тут я подумала, чого це немає номінації «батько року». Було неймовірно важко, але ми були якісь безстрашні. Досі не вірю, що ми запустили такий крутий проект, який досі існує. Зараз в нашій школі займається більш ніж 90 дітей на постійній основі. І у нас найкраща команда. Наша школа є найкращою в місті. Найчарівніший проект та найгарніший - це наша Єва. Ми дуже хотіли дівчинку, це була мрія і вона здійснилась)) У моїх дітей немає якихось високих досягнень у спорті чи в навчанні. Для нас головне, щоб вони себе почували щасливими. Ми хочемо виростити хороших людей.