В моєму дитинстві ми не були з нею близькі. Тоді вони з дідусем жили у Вінниці, ми з батьками у Хмельницькому. Бачились на свята, інколи зідзвонювались. Потім з життя пішов дідусь і бабуся тривалий час жила сама, пропозиції про переїзд до нас вона не сприймала всерйоз. В неї було велике захоплення- це дача, на якій вона працювала майже 30 років. Але час йшов і їй ставало все важче самій там поратись і тоді вони з татом ( її сином) заговорили про те, аби перебратися до Хмельницького, і нам би було спокійніше і бабуся під контролем. А ви знаєте, як то в 77 зважитись залишити все, що оточувало тебе останні півстоліття і зробити крок в щось невідоме? А вона без вагань його робить! Так співпало, що у мене народився син( її праонук) і якраз після його народження бабуся переїхала в Хмельницький. В мене тоді був важкий період: ми з чоловіком тимчасово жили з маленькою дитиною у батьків, чоловік постійно працював, а після роботи робив ремонт у нашій квартирі, з батьками ми не знаходили спільну мову, у мене була післяпологова депресія... І хто ви думаєте допомагав мені вирішувати проблеми, допомагав з малюком, давав цінні поради та просто щодня розмовляв та піднімав бойовий дух? Так, це вона- моя бабуся! Вона підтримувала, вислуховувала, допомагала, вона витирала мені сльози, коли були моменти відчаю. Вона могла звести нанівець будь-який конфлікт, вона знаходила вихід з будь-якої ситуації, вона підтримувала мене в моїх рішеннях і вчинках, вона просто любила і була поруч. Всі ці три роки. А найбільшим її досягненням стало те, що вона зі звичайної бабусі перетворилась для мене на найкращого друга, наставника, мотиватора! Вона за ці три роки дала нам стільки уваги, любові та підтримки скільки я не мала за все життя! І тепер, коли ми разом з нею пережили складні моменти і це нас тільки зблизило, я хочу їй віддячувати кожного дня, кожну хвилину! При кожній зустрічі обіймати її, говорити наскільки вона для мене важлива, ходити з нею на каву та гуляти містом, святкувати разом свята та разом спостерігати, як росте її правнук ( мій син). Я хочу робити її життя яскравим, наповнювати його нашою присутністю та яскравими моментами! Я просто хочу, щоб ми завжди були одна в одної! А ще вона до нестями любить свого праонука і каже, що він остання любов її життя! Я ж кажу вам, вона особлива ❤