"Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!"

Можливо трохи дивно звучатиме, але своїми успіхами мені важко вважати нагороди та овації у професійних сферах) Ні в якому разі не занижую важливість самореалізації жінки, та справжнім досягненням вважаю гармонію в нашій дружній родині. Зараз мені 32. Маю посмішку на обличчі, наймудрішого чоловіка, трьох радісних дітей та непосидючу собаку)) Майже 9 років поспіль (з перервами на короткі декретні відпустки) викладаю соціальні танці для дорослих. А саме: сальса, бачата, чачача. Доречі, з найменшим сином, під час вагітності, ми викладали разом до самих пологів). Танці спочатку були моїм хобі. Але наразі вийшли на один рівень з моєю основною роботою: розписом стін (за освітою я художник та архітектор). Це дві творчості гармонійно доповнюють одна іншу. І мене) Допомагають мені надихатись на материнство і надихати інших. До танців не так давно додала ще "справжній" спорт. Більше року регулярно займаюсь ТРХ та в тренажерному залі (почала коли третьому сину було 6 місяців. А він, доречі, ще і досі на грудному вигодовуванні). Завжди переживала що після пологів матиму зайві кілограми. Але приймаючи участь у активностях малюків та регулярно працюючи з власним тілом, можу сказати, що такої шикарної фігури не мала навіть до перших пологів)

"Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?"

Досягти відчуття щастя в житті мені допомагає одне правило: робити те, що приносить задоволення! Прислухатись не тільки до бажань та потреб моїх захистників-чоловіків, а і про свої бажання та потреби не забувати. Адже наповнюючи себе, мені є чим наповнювати своїх чоловіків. Ми можемо поділитись тільки тим, що наше... тим, що у нас є. Танці та спорт - це те, що заряджає мене! Енергія, яку я дою своїм студентам і та, що отримую від них - просто неймовірна! Вона надає мені крила)

"Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли?"

Ваня, 6,5 років (Ваня дуже любить поетично і довго описувати та розказувати, тому нижче тільки частинка його опису мами): "Моя мама найкрасивіша, така лагідна.. коли обіймає та цілує. У неї такий красивий годинник! Така добра! Найкраща у світі! Вона дуже смачно готує. Шкода, що моя мама художник! Бо я коли бачу як вона малює, теж так само хочу навчитись. Якби не бачив - не хотів би. І у неї дуже крутий годинник - я це вже казав?" Остап, 6,5 років (Остапчик має особливість - глухоту майже від народження. Проімплантували його близько 2х років, тому він зараз тільки вчиться говорити і розуміти нас. Говорить максимально лаконічно і трохи як іноземець - не завжди вірно використовує відмінки та закінчення): "Мамуся Катруся. Пухнаста. Добра". Даня, 1,8 років: "Мама Каааатяяяя!"

"Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?"

Я мріяла танцювати все життя. Але так сталось що обрала іншу, не менш творчу, професію (перша освіта Художник, друга - Архітектор). Та, коли навчалась на 2-му курсі архітектурного, пішла на танці. Почала викладати соціальні танці коли сама танцювала лиши два роки. Мрія танцювати - здійснилась! Я мріяла щоб малюки-близнюки народились живими і здоровими. Адже під час вагітності я перенесла операцію, рятуючи близнюків від Синдрому перетікання близнюків (фето-фетальний синдром). І вони народились живими! Зовсім маленькими, по 1,5 кг але здоровими! Щоб дати їм свій імунітет, я мріяла щоб вони навчились пити моє молоко. Мені 11 місяців доводилось зціджуватись - але вони пили моє молоко і мають міцний тепер вже свій власний імунітет! Потім я мріяла щоб Остапчик чув. І зараз він чує, так як ми, завдяки імпланту. Переживши розлучення і будучи з трирічними близнюками сама, я мріяла щоб поруч був сильний та мудрий чоловік. І ця мрія, дякуючи Всесвіту, здійснилась. Я мріяла прожити спокійну вагітність в 40 тижнів, народити здорового, з нормально вагою малюка, який буде пити молоко з грудей, а не з пляшечки. І з молодшим сталось саме так! Життя неймовірне і я вдячна за все, що маю. Про що я мрію зараз? У мене є давня мрія. Купити багатоквартирний триповерховий будинок (наприклад, на вулиці Михайлівській, Київ). Переобладнати квартири на великі творчо-спортивні простори. На першому поверсі будинку - тренажерна зала; на другму - танцювальні зали (школа танців); на третьому - художні майстерні. На останньому поверсі дуже хочу щоб було верхнє світло. Природне освітлення таке важливе для художників) Щоб я змогла втілити власну мрію у життя для початку мені потрібна потрібна машина - щоб більше встигати)

Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Мабуть тому, що я позитивно налаштована, хоч і мала досвід у житті дуже різний. Моя життєстверджуюча позиція може когось з матусь, кому важко, надихнути. Комусь, хто має страхи, допомогти стати більш впевненою. Чоловік мені сказав: "Ти для мене безсумніву мама року! Три крайні роки поспіль так точно!)"