На конкурс: «МАМА РОКУ» Мене звати Інна. Мені 18 років. Хочу розповісти вам про свою маму - найріднішу і найтурботливішу на Землі! Моє дитинство на Полтавщині було цікаве і незабутнє! В школі я навчалася на відмінно, але після закінчення 9 класів мріяла поступити в коледж. Це зовсім не тому, що 10 клас мав бути з математичним нахилом з чотирма математиками на тиждень, а тому що найбільше мені подобалося малювати! От і мріяла я про творчий коледж у Львові - найкращий, на мою думку, в Україні! Також це галицьке місто давно запало мені в душу, з того часу, як побувала там в гостях у брата. Та до здійснення моєї мрії було багато перешкод. Головна в тім, що при закінченні 9 класів мені було лише 14 років і самостійне життя у Львові з моєю турботливою мамою мені навіть не снилося. Я жила у великому власному будинку з садом і клумбами з квітів, про які мама дбала, бо їх любила. Поряд з домом є ліс з білими грибами, які дуже любить збирати мама, і річка з великим пісчаним пляжем. На Полтавщині в мами були робота, куми, друзі та батьки - мої старенькі дідусь і бабуся. Але в мене була МРІЯ! І одного разу, я запитала у мами, чи поїхала б вона зі мною у Львів, якби я поступила в коледж? Поступиш на бюджет - поїду, відповіла тоді вона. І це була друга важлива перешкода, бо набір на мою спеціальність становив лише 10 осіб, в тому числі на бюджет - 3 особи. Троє на всю Україну! Що я і мама пережили у Львові, під час вступних творчих іспитів в коледж, важко описати словами. Ми ризикнули випробувати долю в незнайомому місті тільки тому, що мама дуже вірила в мене! Я мала величезну мамину підтримку, розмір якої навіть не можу усвідомити! Ті липневі дні для мене, тоді 14 -ти річної дитини (бо 15 років мені виповнилося лише в вересні) пройшли в шаленому хвилюванні. В момент мого відчаю, після одного з іспитів, мама навіть наважилася звернутися до екзаменаційної комісії з тим, чи варто боротися далі. Але слова підтримки поважної комісії змінили мою думку і я продовжила свою «боротьбу» за місце студента в цьому відомому фаховому коледжі, в який важко поступити з першого разу! Зараз я вже студентка 4 курсу цього коледжу і дуже пишаюся навчанням в ньому! Влітку буду захищати диплом молодшого спеціаліста, а після здачі перехідного екзамену продовжу тут навчання на бакалавра, диплом якого отримаю після 6 курсу за спеціальністю графічний дизайнер. Моя мама допомогла мені здійснити мрію! Зараз вона на кухні витягує з духовки смачний пляцок, що пахне на всю хату! Ми живемо разом, вона працює у Львові. Своє 50-ти річчя вона відсвяткувала в Долині крокусів в Карпатах зі мною. Звісно, мама сумує за своїм садом і батьками, але ми часто туди їздимо. Коли я запитую в неї, чому вона покинула все і поїхала зі мною, вона усміхається і відповідає: «хто, як не мама?» З повагою, Інна Л.