Соціальні мережі

facebook youtube viber instagram telegram tik-tok

ІСТОРІЇ МАМ

Знайомство з матусею

"Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!"

Любов до внуків, турбота про свою сім'ю, робота вихователем 25 років,

"Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?"

Діти

"Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли?"

Мама (бабуся) - людина, яка завжди підтримає, в будь-який час, момент і ситуації. Її діти - сенс її життя, які надихають бути тою, ким вона є. Любов до чужих дітей теж не менш важлива, адже вона вихователь з великим стажем та досвідом роботи, яка приносить їй задоволення, адже турбота про тих маленький янголяток - це і є її любов в її сфері. Вона людина, в якої є мета - зробити щасливими її дітей та внуків.

"Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?"

Вона давно мріє побувати на морі, на якому не була ніколи. Саме відпочинок та час для себе - ось що б хотілося їй подарувати.

Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Тому, що працює непокладаючи рук задля забезпечення сім'ї, віддає всю себе на виховання дітей, заради їхнього щастя та посмішки на лиці - готова на все.

Бабуся-героїня

Моя бабуся - героїня. Її історія життя дуже сумна, а саме життя було дуже важким. Коли вона була маленька, померла її мама... Почалася війна, і загинув її тато коли їй було 6 років... Після чого потрапила в полон "в німецькі руки", де служила їм 12 років. Вона пережила голодомор, пережила війну, і це їх не зламало, вона - найдобріша людина в світі, яка ніколи нікого не скривдила. Вийшла заміж, в неї з'явився син, але в ті тяжкі часи було важко всим, але це не завадило їй всиновити маленьких злопчика та дівинку, яких вона виховала і виростила як своїх кровних. Діти виросли, і їхні стежки розійшлись, але в її рідного сина з'явилась дочка (моя мама), від якої вони відмовились коли їй було 2 роки (причина тому - скрутно жили, або ж інша невідома причтна, яку я досі не знаю). Бабуся 2 річну онучку взяла до себе, самостійно її виховала та виростила, адже чоловіка її не стало, і доводилось самій працювати і няньчити, з чим вона чудово справилася. Хто ще на таке міг би наважитись? Роки давали про себе знати, але її це не зупиняло. Напевно цей "дар" передався моїй мамі, яка трепетно турбується про своїх онуків та онучок. Бабуся понад усе любила дітей, адже теж була нянечкою в дитячому садочку, діти її обожнювали, і тепер я розумію чому. Мати таке велике серце та добру душу, не зважаючи на всі випробування які вона пройшла. Для мене вона - справжня героїня, супербабуся.

Більше