Соціальні мережі

facebook youtube viber instagram telegram tik-tok

ІСТОРІЇ МАМ

Знайомство з матусею

"Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!"

Так скалось, ми з чоловіком всиновили двох діток. І це надихнуло наших знайомих на схожі вчинки. Завдяки нашій сміливості 4 діток знайшли свої домівки.

"Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?"

Мене найбільши надихають і стимулюють мої діти, адже я хочу стати щодня кращою заради них, щоб бачити їх посмішки та заслужити їх повагу.

"Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли?"

Мої діти дуже люблять спостерігати за моїми ранковими зборами на роботу, коли фарбуюсь і роблю зачіску то часто роблять компліменти, навіть коли я сама знаю що виглядаю не дуже... напевно бачать іншу красу

"Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?"

Можливо це буде дуже смішно, адже мрію я просто більше часу проводити з сім'єю, а у подарунок хотілось би отримати ляльку (маю маленьку колекцію)

Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Бо я безмежно люблю своїх діток. Кожна жінка котру кличуть мамою вже є "мамою року"

Пташенята

Коли мені було років пять я познайомилась з чудовою дівчинкою на жаль в неї не було батьків і жила вона в інтернаті. Дуже вже запала вона мені в серце і я мріяла, щоб ми стали сестричками, тоді моя мама не могла здійснити мою мрію, а я собі пообіцяла, що коли виросту то обовязково всиновлю дитину. От я й виросла, зустріла чудового чоловіка з яким ми створили гарне сімейне гніздечко. Але завжди чогось не вистачало. В буденних турботах цього можна і не помітити, але якось пусто було в нашому домі. Ми декілька разів говорили про учиновлення, але як про щось в далекому майбутньому. " Може коли нам буде ща тридцять" - думали ми. Але чого відкладати те, що ми і так хотіли зробити? все завертілось. Всі думки були навколо цієї ідеї. Папери й різні приготування, бесіди з відповідними людьми людьми здавалось все нам сприяло, наче хтось невидимою рукою направляв нас до потрібних людей. Ми не планували всиновлювати двох, але коли поїхали на знайомство з ними одразу зрозуміли НАШІ. На одній з перших зустрічей з дітками їм було пять і три роки ми розмовляли й синочок запитав мене про мою підвіску, крім хрестика на ланцюжку ношу маленький кулончик. Я на нього подивилась й сказала, що сердечко це наш тато, одне пташеня це він, а інше це наша донечка. Він міцно мене обійняв і вперше назвав мамою. Тому минуло менш як рік, а наша сімя зросла до чотирьох осіб. Наше життя докорінно змінилось, адже ми стали батьками. От так мій чоловік здійснив мою дитячу мрію яка стала і його. Промайнуло понад три роки, звичайно, ми не ідеальні батьки й напевне робимо помилки, проте найбільше в світі я люблю наших діток.

Більше