Коли мені було 6 років я потрапила до лікарні. Тоді мама залишилась поруч. Одного дня ми вийшли з кімнати і побачили там дівчинку на вигляд старшу за мене на 3 роки. Мама почала розмовляти з нею і та по можливості проводила з нами час, тому що нікого з її рідних не було в лікарні. Мій тато приїздив з великими пакетами смачної та корисної їжі, ми звісно ж пригощали нашу нову знайому. Вона, навіть, пригорнулась до моєї мами неначе до рідної. Але я не відчувала ревнощі. Вже майже перед тим, як виписатись з лікарні, дівчинка підійшла й сказала мамі: -"Мені би дуже хотілося, щоб ви мене удочерили. За цей короткий час я відчула від Вас стільки любові й тепла, скільки не відчувала за все життя. Я дуже заздрю вашій дочці. Адже мати таких батьків - мрія кожної дитини..." Мама так розчулилась словами цієї дівчинки, не могла стримати сльози й одразу звернулась до головного лікаря, щоб дізнатись які відносини в цій сім'ї. Лікар сказав, що батьки дуже рідко приходять. Але на вигляд наче звичайні люди. Звісно, матуся занепокоїлася, що ж там за сім'я, коли мале дитинча готове піти до чужих людей? Але нічого не вдієш. Моя мама спробувала пояснити дівчинці, що інколи батьки через свою зайнятість не мають змоги присвятити багато часу дому та дітям. Але це не означає, що вони не люблять їх. Та в свою чергу подякувала за добрі слова і попросила номер телефону щоб інколи телефонувати. Попрощавшись, всі кріпко обійнялись і побажали дівчинці всього найкращого. Ще деякий час вона дзвонила нам, ми їй, познайомились з її рідними. Як з'ясувалося, тоді у батьків був дуже важкий фінансовий період. А як нам всім відомо, маленькі діти приймають проблеми в сім'ї на свій рахунок , та не можуть зрозуміти що коїться в житті дорослих. Та все ж таки, щоб не трапилося - не потрібно забувати про близьких нам людей. Адже вони завжди потребують нашу любов і увагу, та лише вони є стимулом рухатись далі оминаючи усі проблеми та негаразди ! Ось таке велике серце в моєї чарівної матусі!