Народження донечки внесло великі корективи у наше з чоловіком життя. Ми переосмислили своє ставлення до свого буття, в пріоритеті тепер все, що неабияк стосується нашої Даринки. Ми живемо на орендованій квартирі. Але я роблю все для того, щоб вдома було затишно та гарно. Чистота та порядок - це те що має бути там, де є дитинка. Найбільшим досягненням є купівля під виплату квартири в місті. Обов'язково зроблю все, щоб там було по-домашньому гарно та привітно. Для донечки зробимо окрему кімнату, щоб вона завжди мала свій куточок в домі.
Звичайно, що в усьому допомагає коханий чоловік, люблячий тато Андрій. Він надихає на створення сімейного затишку.
Я сподіваюся, що дитина (дітки) з вдячністю говорила (-и) б про все, що я для них роблю, як сильно люблю та піклуюся. Слова, які були б у присвяті до книги про моє життя - "..як проста дівчинка з села на Черкащині вийшла заміж за солдата з Тернопільщини, народила найчарівнішу донечку та здійснила все чого так прагнула в житті..".
Я мрію, щоб квартиру , яку ми взяли під виплату, зробити найріднішим місцем для наших діточок. Мрію дати поки що одній нашій донечці все найкраще.
Я маю отримати звання "Мама року", бо я дуже люблю свою сім'ю, роблю все що в моїх силах, щоб в домі панувала повага, любов, а головне - щоб це знали і відчували чоловік та донька Даринка, якій лише 3 місяці. Я реалізувалася як Мама та кохана дружина. Після декрету знову хочу вийти на роботу, щоб самореалізуватися як успішна жінка.
Я народилася в мальовничому селі на Черкащині. З майбутнім чоловіком познайомилися у місті Черкаси, працювала касиром в Сільпо, а він служив на строковій службі в армії в цьому місті. Згодом він забрав до себе на Тернопільщину. Ми були на заробітках у Польщі. Потім я завагітніла і народила донечку Даринку.