Я пишу про себе.Можливо моя історія комусь допоможе.Дуже багато пережила,і нестачу коштів,і побиття чоловіка,навіть на 7му місяці вагітності,але вижила,виховала діточок, знайшла нове кохання і родила ще дитинку.
А це все тільки через діток,бо часто було відчуг,що не хочу більше жити,але мої діти потрібні мені,а я їм.Вони надихали мене,давали силу.Все,що роблю зараз-це все для них.
Навіть не знаю.Я буваю і строга,і добра, можливо занадто багато дозволяю,бо сама мало мала в дитинстві.
А мрію про відпочинок всією сім'єю,бо вже 4 роки ми ніде не були.
Саме важливе-це діти.А діти виховані,любимі ,які виросли в непростих умовах, але тепер цінять те що мають.
Почала жити з чоловіком в 22,в 23 родила сина,тоді і почалось.Спочатку просто алкоголь, потім пішли в хід кулаки.Через 3 роки завагітніла ще і,хоча всі навколо казали робити аборт,родила дитинку.Дякую Богу,дитина здорова.Ще так промучилась 2роки і пішла від чоловіка, який пообіцяв мене вбити,сісти в тюрьму,а дітей в притулок.Було дуже тяжко.Були періоди, коли не було що дати дітям їсти.Я не боялась експериментувати,поміняла роботу продавця на масажиста,стала в рази більше заробляти, появилась самоповага,...і кохана людина.Зараз маю ще одну дитинку,яку дуже люблять старші брати і сестра.