Доброго дня. Мене звати Ірина. Я майстер спорту з боротиби самбо, боротьби на поясах та дзюдо. Я матуся. На 8 місяці вагітності я захистила дисертаційну роботу в Києві з історії науки та техніки. Здобула науковий ступень кандидат історичних наук. Тренувала своїх учнів-чемпіонів до 40 тижня вагітності та одразу, коли моєму Леоніду було 16 днів повернулася на тренування. Зараз я стала директором спортивного клубу в якому я треную. У нас є Чемпіони України, чемпіони Европи та Світу. Я дуже пишаюся своїми учнями та своєю родиною. Ми одна ціла команда.
Мене надихає на розвиток та підкорювання нових досягнень мій чоловік- Задворний Руслан Миколайович. Він Заслужений майстер спорту з боротьби самбо. Чемпіон Европи та Світу. Також мене надихають мої маленькі учні. Особливу увагу я приділяю своїм учням з обмеженими можливостями (ДЦП), я бачу як вони кожен день працюють над новими досягненнями і цьому я дуже рада! Ну і основний мій мотиватор-енерджайзер мій синок Леонід.
Мої учні-спортсмени (Для мене вони мої діти) завжди кажуть, що я для них приклад. Вони також хочуть стати тренером. Хочуть брати приклад здорового правильного життя без шкідливих звичок.
Я мрію, щоб держава побудувала спортивний заклад для дітей. Особливу увагу в цьому закладі щоб приділяли також діткам з обмеженими можливостями. Нажаль, в нашій країні вони нікому не потрібні. Я дуже хочу, щоб це були розвиваючі зали. Щоб діти не їздили в інші країни на реабілітації.
Тому що я вважаю себе багатодітною мамою-тренером. В мене займається 127 учнів. З них-18 з різними обмеженнями по здоровю. В мене болить душа за кожну дитину. Хтось відібрався на Чемпіонат Европи-треба знайти гроші на поїздку, тому що та родина бідна або немає батька. я шукаю спонсорів, меценатів. У когось захворів хтось- ми всім клубом допомогаємо.
Мене звати Ляшуга Ірина Юріївна. Мені 31 рік. Я мама та директор спортивного клубу, який знаходиться в Харкові. В 5 років я почала займатися спортивною гімнастикою. Здобула звання КМС та отримала травму в 12 років. З гімнастикою було закінчено. Одного разу мене в класі добре відлупцювали хлопці і я зрозуміла, що треба піти займатися боротьбою, так далі не може бути. В 14 років тато мене привів до свого тренера з боротьби самбо (тато є майстром спорту СРСР з дзюдо) де я почала свій шлях в боротьбі. Біль ніколи мене ніхто не лупцював))) Всі знали Іру-чемпіонку (так мене називали позаочі)). Я дійно єю стала. Я 7 разова чемпіонка України, чемпіонка Європи та призер Світу. Я завжди хотила спростувати те, що спортсмені глупі люди.Я вступила в НТУ "ХПІ" на кафедру метрології та вимірювальної техніки та закінчила з відзнакою. Паралельно вчилася на вчителя фізичного виховання. Закінчивши ВуЗ я захопилася історією метрології та вступила на кафедру історії науки та техніки аспірантом. Я писала свою роботу 5 років. Та на останньому році навчання дізналася найочікувану новину всього мого життя-я вагітна. На 8 місяці я поїхала в Київ та з успіхом захістила її.Припинила тренувати своїх маленьких учнів-чемпіонів тільки на місяць, а потім вже вийшла працювати. Мій синок Леонід лежав у люлечці, а я тренувала малечу. Сьогодні синику 1 рік і 9 місяців, він вже намагається на равних тренуватися)))) Зовсім нещодавно я стала директором спортивного клубу. Я щаслива, що я мама та тренер!