"Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!"

Моя кума Ірина 2020 року 5 січня народила прекрасного хлопчика, але на 3 день його забрали в реанімацію Охмадит у Львові. Я собі просто не уявляю які думки і що вона пережила в ці моменти. Приїхавши до Львова до маленького Івасика ми почули дуже багато нових термінів, різних припущень діагнозів. Ніхто не хотів говорити про завтрашній день. Всі жили тим, що боялись дзвінка і почути найгірше... Але всі надіялись і молились, кума Іра трималась молодцем і розібравшись у всіх страшних словах та припущеннях почала діяти. Діагноз гідроенцефалія. Декілька операцій, дренаж в голівці, шунт. Але тільки через те що мама все витримала, помагала, молилась, була з ним він тепер майже доганяє своїх ровесників і я вважаю це все ВЕЛИКЕ СЕРЦЕ МАМИ.

"Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?"

Надихає її синочок... Бо одне без одного ніяк...

"Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли?"

Нажаль Івасику тільки майже півтора рочку, тому радість те що він каже МАМА. Слова б були такі: впевненість, віра, всесильність, любов.

"Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?"

Вона мріє тільки щоб здоровий був синочок. Я б подарувала їй поїздку на відпочинок)

Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Тяжкий 2020 рік... Невірили що мама витягне синочка... Навіть лікарі сказали що все тільки завдяки їй.