Рідна мама найдобріша,наймиліша. Я дуже люблю свою матусю, і, без сумніву, можу сказати, що вона у мене ідеальна. У нас з нею цілковита гармонія. Будь-яка мама - це насамперед чарівна жінка і хороша людина, справжній друг і порадник своїй дитині. Вона весь час піклується про неї, турбується, дарує їй любов і ніжність. Їй присвячено стільки віршів, пісень. Лише їй, бо вона - найкраща. Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину найближчу, найдобрішу, найліпшу, наймилішу. Її очі супроводжують нас у далеких життєвих мандрах, а її погляд привітний, ласкавий - завжди пам’ятаємо далеко від рідної домівки. Материнська ласка гріє нас до старості. Цілком природно, що рідна мати в народній уяві асоціюється з Богоматір’ю, про що так переконливо пише Т.Г. Шевченко у своєму вірші: ...І перед нею поклонюся, Мов перед образом святим Тієї матері святої. Що в мир наш Бога привела... Українцям притаманне найкраще ставлення до жінки-матері не лише за її безмежну любов до своїх дітей, але і як до матері народу - від неї залежить майбутнє. Мати родить і творить рід людський. Ніхто і ніщо не може замінити її. Вона вдихає життя у свою кровинку, колисковою піснею вливає в її душу любов до рідного краю, вчить зберігати народні святині і скарби - рідну мову, пісню, звичаї, тобто дає путівку в життя. І дійсно, дитина, а в майбутньому повноцінна людина, незалежний громадянин, сприймає світ очима матері, пам’ятає її застереження і заповіді. Не дивно, що першим слухачем і другом стане мама. Вона почує перше слово, побачить перші кроки і надалі спостерігатиме за своєю дитиною, співчуватиме, співпереживатиме. Я дуже вдячна неньці за ті знання, що отримала від неї, і за ті захоплення, прищеплені мамою. Це ж вона, рідненька, навчила мене українських пісень та колядок з щедрівками, купальських та весняних обрядів. У дитинстві заплітала мені косу, і я уважно спостерігала за її руками. Вона познайомила мене з класикою, поезією та музикою, мистецтвом усього світу, секретами української вишивки. Ще з малих років пам’ятаю уроки гарних манер, культурного висловлювання, смаку. Мене безмежно захоплював її кулінарний хист. Також у вільні хвилини мама мені багато читала і вчила мене. Спочатку - української абетки, згодом - читати книги. Матуся навчила бути гордою, впевненою в своїх силах, але не зухвалою, з повагою ставитись до людей, дарувати їм свою посмішку, милосердя, довіру. Передала мені мудрість, силу, вроду. Я дуже тішусь тим, що маю прекрасні, замріяні мамині очі, кольору неба після дощу. А ще ціную її любов, щедрість, намагаюсь не засмучувати, не ранити її душу гострим словом, бо знаю, як вона турбується про мене, хвилюється, поки я хворію, чекає, коли я затримуюсь, молиться за мою вдачу. Мати може все віддати заради власної дитини: і кров, і очі, і коси, і навіть серце. Немає в світі нічого сильнішого від материнської любові, та, на жаль, діти не одразу це усвідомлюють, не завжди цінують щастя щоденного спілкування з матусею. Яка радість кожного ранку чути її приємний голос, відчувати підтримку,ніжність!