Соціальні мережі

facebook youtube viber instagram telegram tik-tok

ІСТОРІЇ МАМ

Знайомство з матусею

"Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!"

Мама виховала нас з сестрою справжніми жінками, з дитинства вчила охайності, любові до батьків, терплячості. Своїми вчинками неодноразово доказувала, що ми такі бажані та коханні діти. Коли не було достатньо грошей на здійснення наших бажань, знаходила їх, ніколи не відмовляючи в реалізації наших дитячих мрій. Працювала як пчілка, встигаючи усюди і на роботі і вдома. Ми завжди були в гарному одязі, при параді, не шкодувала особистого часу для того, щоб ми з сестрою виглядали достойно. Експеремнтувала готуючи цікаві страви, у неї найсмачніша кухня. Її відповіді на запитання та поради завжди були змістовні. Головне що нас навчила - в житті не мати заздрощів по відношенню до інших, бо чужа сім'я-чужа таємниця. Понад усе хочеться, щоб мама яка жертвувала постійно собою, взяла участь у такому проекті і трошки розвіялась від сірих буднів

"Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?"

Ми діти та маленькі онуки, бо це найкраще як вона каже що є в її житті

"Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли?"

Щира, добра, мудра, красива, турботлива, мрійлива, працелюбна

"Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?"

Мабуть відпочинок

Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Як бабуся яка пожертвувала своєю роботою заради виховання внуків для того щоб ми доньки змогли самореалізуватись в житті

Чарівна бджілка

Лідія Степанівна народилась в с. Підлужне Костопільського району Рівненської області. Закінчила училище і відразу пішла працювати. Коли вийшла заміж, не було багато коштів, ще й перестройка почалась, дітей треба було виховувати і водночас працювати. Ми завдячуємо мамі своєю вищою освітою, змалку з нами займалась, вчила ретельно уроки, а де можливо наймала репетиторів, пізніше оплачувала обом водночас навчання, мені меншій в університеті, а старшій в аспірантурі в столиці, при цьому забезпечуючи нас ще житлом та даючи кошти на проїзд та харчування. Тато не мав змоги нам допомагати, все лягало на наші плечі. А коли в нас народились діти, недосипала ночами, вдень гледіла до того часу поки не пішли в садочок. Дотепер мама надійна опора і вірний друг у сім'ї

Більше