Материнство-звучить прекрасно. Я завжди хотіла мати дітей, і завжди хотіла бути молодою мамою. Все начебто ішло за планом, в 23 роки я вже була одружена і питання про дітей стояло на першому місці. Батьки, друзі, родичі, багато хто говорив, ви самі, як діти, поживіть трохи для себе. Та, нам було байдуже, не знаю, звідки у мене була така навязлива ідея материнства, вся наша лінія пізно ставали батьками, після тридцяти. А мені конче було потрібно розірвати це коло. Боже, скільки в мене було розчарування, коли пройшов місяць, другий, пів року, а я все не вагітніла. Я все ніяк не розуміла, що не так, чому? Тоді були походи до лікарів, як з моєї сторони, так і з сторони чоловіка. Ви здорові , у вас все гаразд, лунало просто зі всіх сторін. Тоді чому ж, я досі не вагітна, ніхто не міг відповісти. Ще не час, заспокоювали батьки, все буде добре, говорили друзі. Та час ішов, доля наче насміхалася з мене. Всі мої подружки вагітніли одна за іншою, усі крім мене. Я впала у відчай, мені нічого не було цікаво, я постійно плакала, міняла лікарів, витрачала шалені гроші на якісь аналізи і чула у вас все нормально. Так прошло шість років, мені вже майже було тридцять, наступний похід до лікаря мене просто прибив. Така собі жіночка під шістдесят, сказала, що ви собі думаєте, ваш час спливає, біжіть робити ЕКО, і прям в той же час почала мене записувати на консультацію в якусь клініку репродуктивної медицини. Я пам'ятаю, як я довго плакала, дзвонила чоловіку, намагалася щось йому розповісти. Чоловік - це моя опора, завдяки йому, я все витримала , зібрала всю волю в кулак і почала жити. І десь через місяця два, наших дві омріяні смужки. Я думала, що я просто від щастя лусну. І ось уже третій рік нас радує наше сонечко- Поліна, та хто дає нам крила. Наша маленька ракета, яку не спинити. Так, материнство не завжди таке, як ми уявляєм, було багато нюансів. Хвороби, безсоння, проблеми з годуванням, до слова, я великий фанат грудного годування. Та все це мізер, порівняно з тим, що ми переживаєм на шляху до позитивного тесту на вагітність. Моя історія закінчилась прекрасно, в нас народилась дівчинка. Але є багато сімей, які мають такі ж проблеми і впадають у відчай так само як я. Нажаль ця тенденція дуже зростає. Мені хочеться побажати таким сім'ям, завжди бути разом, не замикатися в собі і не переставати вірити в сою мрію. Я взяла собі на замітку таке прислів'я "Бог ніколи не запізнюєтся, просто навчіться чекати". Кожному бажаю, мати це терпіння, хоча це і дуже важко. А наша сім'я не зупиняється на досягнутому і обов'язково подарує Поліні братика чи сестричку і вік цьому не поміха.