Доброго дня!!!!Свою розповідь хочу розпочати з головного,я дуже люблю своїх діток і пишаюсь ними.В мене їх п'ятеро.Перша дочка в мене народилося мені вже було 18.Для мене це було все в перше,но я ніколи не думала що це так гарно бути мамою,чоловік дуже довго не вірив в те що я вагітна.Коли я народила Олександрочку у 2004 13 квітня ріст 52, вага 3800,моя свекруха так кричала на весь роддм що вони підмінили дитину,що в мене хлопчик повинен був народитися.Я приїхала додому з пологового вона до крещення ні разу до онуки не зайшла.Так проїшло 1,5року я завагітніла з другою дитиною, чоловік у 6 місяців узнав,що буде дівчинка повіз робити преждевремение пологи.Но я зі своїм материнским інстинктом не дала цього зробити.І 2006 року 31 травня рост 63,вага 3 850 я народила Вікторію.Після 7,5 роки тиранії з боку свекрухи і чоловіка я пішла від нього забравши лише саме дороге своїх діток.Ми ще довго з ним судилися,він хотів мене лишити материнства.Але коли я задала їм питання "На що вам діти?" вони відповіли"Щоб зробити тобі боляче!!!!".Але дітки залишилися зі мною. Потім я вийшла вдруге заміж народила у2012 році народила Дмитра 14 липня вага 3 750,зріст 56.Теж розлучилися. Зараз втрете заміжня.Народила 2016 дочку Ксенію 13 червня вага 3 800,зріс 52, а в 2020 році 29 лютого ріст 56 вага 4 200 народила Дениса.І якщо мені колись сказали що в мене будем 5 гарних,успішних діток я б нікому не повірила.Я дуже пишаюсь своєю багатодітною сімьею. Кожній жінці у цьому житі я бажаю бути мамою з великим серцем.Тільки материнське серце може оберігати і любити.