Мені 35 років, і я мама красеня Сина 14 років та прекрасних донечок близнючок 7ми років. Ще в свої 20 я мріяла про як мінімум двох діток, після народження первістка я зрозуміла, що одна дитина це дже добре!!! Йшли роки, синочок пішов в школу, став дуже самостійний, я і мій чоловік розбігались по роботах, життя не йшло, а летіло.... Про другу дитину айшла мова перед Новим 2014 Роком, і саме з уст семирічного сина ми почули про мрію Сестричку.... Ок, ми подумали і дійсно вирішили спробувати.... і от на свої день народження, я бачу дві бажані полоски та тестсмужці!!!! Радість і боязнь нескінечні, адже десь неглибоко в душі я все таки не хотіла другу дитину.... І ось перше УЗД, на якому невтішний діагноз.... 1: деформований плід і з ним пухлина.... і діагноз 2 - двійня..... О Боже... яка двійня???? (про деформований плід і пухлину я навіть забула)...нііі!!!!....як....де вона взялась.... На той момент питань було дуже багато, на які відповідей не було... до тієї миті, поки виписку не побачив чоловік!!! А от у нього навпаки, новина про двійню була нереально щасливою!!! Знову ж таки про діагноз 1 ніхто не згадував! Через місяць повторне УЗД для підтвердження одного з діаагнозів. По дорозі до кабінету я згадувала всі молитви і складала руки до всіх Святих, щоб тільки не двійня, бо того не може бути....звідки....як.... троє дітей.... ні...ні...ні. І от, на екрані ми бачимо дві маленькі горошинки, в яких чітко прослуховується серцебиття... у мами шок, у папи сльози неймовірної радості і щастя!!!! Це була радкісна монохоріальна моноамніотична двійня, одна на 1000 вагітностей! І вона була у нас! А потім через 3 місяці ми дізналися, що це будуть дівчатка!!! От так я зарікаючись стала мамою багатодітної, а головне, щасливої сім"ї! Але це все дякуючи чоловіку, "Папі" з великої букви, який підтримав!!!