Ранок. Сьогодні майже не спала, було дуже багато думок-поганих і хороших, погані-як це могло все зі мною статися, як багато людей могли так вчинити; хороші-попереду нове життя і зі мною найближчі в яких я впевнена. Встали з матусею рано, їсти не можна, чекаємо нашого татуся. Ось і татко прибіг, дуже до нас поспішав, як завжди на позитиві і намагається не показувати, що дуже переживає за нас. Прийшли ... поклали матусю на каталку і відвезли. Через деякий час прийшли за мною, у папули сльози на очах, але тримається, він же у мене позитивчік. Дивно - за себе страху взагалі немає, так, в принципі, я ніколи за себе не хвилювалася, завжди боялася за своїх близьких, рідних, батьків і коханих, тому нічого дивного, я не вважаю це недоліком, я така, і це моє достоїнство - віддавати всю себе у всьому і бути щирою, хоча багато хто цього не оцінили ... Як там матуся, вона вже 2 години в операційній ?, готують мене, хтось із медсестер дуже тихо мене заспокоює і каже, що з матусею все добре. Дуже боюся за мамусю, але ми ж сильні ... Татко, напевно з розуму сходить від очікування і хвилювання за нас обох. Нічого, скоро все закінчиться ... точніше почнеться, почнеться нове, повноцінне, здорове життя. Поклали мене на операційний стіл ... холодно, змерзла ..., операційні лампи дуже сильно б'ють в очі. Усі дуже спокійні, все організовано, ніякої паніки і метушні, а мене стало чомусь трохи трясти ... ніби не в перший раз в такому місці ... щось вводять у вену ... надягають маску ... вдих видих, стає спокійніше і здається я кудись провалююсь ... Саме так почався наш ранок ! І 10-го квітня буде рівно 3 роки мого перезавантаження, рівно півроку як я живу з новою ниркою-маминої брунечкую ! І за це спасибі моїй мамусі, вона мені подарувала друге життя !!!