Отже,моя історія. Шлях до материнства був складним: спершу неправильний діагноз- безпліддя,діагноз, який мало не поставив хрест на всіх мріях. Потім складний шлях лікування,як виявилось,не правильно підібраного. 3 роки сліз, відчаю, несприйняття себе,зневіри. Та одного разу пощастило потрапити до того лікаря,який повернув надію і як результат омріяна вагітність! Період вагітності- один з найщасливіших у житті. Все було добре. Прийшов час народжувати. Довгі природні пологи, ускладнення,зупинка дихання,момент синочок вже на грудях. Здавалося все погане позаду. Повернулись додому. Проблеми почались у мене. Антибіотики,недоспані ночі,гарячка. Пройшли,перебороли! Синочок росте,а я розумію,що мені потрібно ще щось,якесь заняття! З 2 місяців відновлюю заняття математикою з дітьми,з 6 місяців починаю створювати їстівні букети. Хоч чоловік трошки бурмотів,але все ж підтримав мене. Я не скажу, що зараз ( сину 18 місяців) я супер реалізувала своє хобі,ні,але я маленькими впевненими кроками рухаюсь у сторону самовдосконалення. Мрію ще про діток, працюємо над цим. Розвиваю свою справу. Дякую Богу за все що пройшли разом. Лише після складних випробуваннь розумієш,що багато проблем-це просто дріб'язок. Життя одне! Потрібно старатись поєднувати все,що приносить задоволення: сім'ю та хобі. Отже,це моя історія.