Мужність та впевненість в своїх силах. Діма у два місці поставили діагноз-дісплазія. Тому прийшлось носити стремена Павліка. Це дуже важливо для батьків, це нескінченні крики дитини. Тому надія на краще завжди була з нами. В також безсонні ночі, луб'ячі обійми та глибоке почуття кохання.
Звичайно надихає та стимулює до дії маленьке сонечко -наш Дімасік. Йогощира усмішка, ці маленькі пальчики, щічки, які хачеться весь час цілувати. Хочеться робити все щоб наш Манюня все мав, та вмів.
Для кожного мама це святе слово. Мама знає мене найкраща за всіх, мої вміння , мрії, з чого я сміюсь і що мені не подобається. Вона вміє так розповісти, що ти зрозумієш все одразу. Але найголовніше - це її обійми, вони такі теплі та справжні, її руки які гладять моє волосся ніщо не замінять навіть самі новітні гаджети. Вона щіра, красива, вона моя МАМА и я її люблю. А які вона печи пироги та тістечка ,це щось. Я їх обожнюю. Моя мама роботяща, красива, можна з нею презентувати та по хімікати. Вона найкраща!
Моя матуся любить готувати, але це не заважає їй бути гарною та доглядати за собою. Вона любить подорожувати та мріє зробити це зі міною тому що я ще маленький і страшно було десь їхати зі мною. А тепер я підріс сподіваюсь , що ми десь разом поїдемо.
Якщо хтось носив стремена Павліка той розуміє наскільки це важко. Та вона молодець все витримала і я вже здоровий.
Моя мама не така як всі, їй завжди щастить у всьому. По-перше мене народила дуже швидко за три години. А ще вона одного разу потрапила в аварію коли їхала в автобусі. Тоді було багато постраждалих, а їй пощастило. Коли автобус летів шкереберть вона впала на хлопця який її можна сказати пом'якшив удари. Вона була дуже вдячна йому. І якби тоді все сталося інакше мене може б і не було.