Звичайна дівчинка жила, навчалась, кохала... Все по плану, так я бачила і намагалась дотримуватися його, закінчити школу потім університет, після цього піти працювати ну а потім весілля і дітки. Все так і йшло згідно плану. Після весілля дійшло до плану дітки...і ось тут все рухнуло, вагітність все не наступала, похід до лікарів-висновок різні гормони потребують корекції ще багато аналізів, таблеток і багато нервів, але кожного разу заходячи до лікарні і дивлячись на вагітних дівчат надихалась бути сильною і йти до своєї мети. Багато друзів і знайомих вагітніли, а я ні ...я тільки плакала по вечорах і задавалась запитанням, чому я не можу завагітніти, чому саме Я. Але чоловік завжди підтримував і говорив все прийде, просто зараз не час значить. І ось, я вже просто вирішила не зациклюватися а відпустити все це, і в один прекрасний весняний день я дізналась що вагітна, це був найщасливіший день мого життя. 2 роки тяжкого шляху і нарешті мрія стала яв'ю. Після цього я всю вагітність була дуже вибаглива до себе щоб все було добре з малятком, і ось підійшов час вже б народжуватись, але маля не хотіло тому вирішили стимулювати роди, я дуже боялася, але зібралась і згадала я мріяла про маля так довго і повинна пройти через зовсім маленький крок і зустрітись з ним. І ой декілька годин болю і мук, капельниця і я тримаю на руках свого маленького омріяного хлопчика. Цей день я запам'ятаю на все життя, коли збулася моя найзавітніша мрія - стати мамою. Тому зараз усім з ким спілкуюсь і вони не можуть завагітнити говорю йдіть до цілі, вірти в себе й мрія збудеться...все це маленький шлях до найзаповітнішого, я просто хочу надихати тих, хто втратив віру в те що буде мамою!