Десь на 10 тижні вагітності в мене в животику почала булькати рибка. Моя сусідка сміялася і не вірила, що я можу відчувати дитину на такому ранньому терміні. А я не тільки відчувала, я говорила з ним, і чомусь була впевнена, що це буде хлопчик, навіть ім'я придумала- Максим. На першому ж УЗІ мені підтвердили стать дитини, хлопчик. І який він був гарненький, я бачила його обличчя, він швидко рухав ручками і ніжками, що фото вийшло трохи розмитим. Мій животик швидко ріс, на останніх місяцях було літо і мені було важко рухатися. За вагітність я поправилася на 30 кг. Мені страшенно хотілося чоловічої ситної їжі, картоплі, м'яса, макаронів, солодкого, я їла за двох, а може і за трьох. Максим народився 4 липня, народжувала його важко. Лікар сказав, що мої спортивні навантаження надто зміцнили м'язи тазу. Тому Максим мав вивих ключиці. Коли мені поклали малюка на живіт, і я вперше його побачила, він був яскраво фіолетового кольору. На очах за кілька хвилин він порозовішав. За шкалою Апгар 10 з 10 балів 55 см, 3800 г. З лікарні нас виписали аж через 5 днів. І я тішилася моїм сином. Я гуляла з коляскою, годувала грудьми, колисала і співала йому українські пісні і колискові. Вечором купала в ромашковій водичці. Весь час він або спав , або плакав, або смоктав груди. Зараз Максим вже майже дорослий, літом буде шість років. Цілих шість років мого щастя. Я з Максимом усюди, в село, в спорт зал, в садок, ми разом подорожуємо, відпочиваємо і пізнаємо цей світ. Моє серце, мої крила, моє все. -Мама і як ти жила без мене?, питає іноді. -Не пам'ятаю , ніби в мене завжди ти був. -Мамо, а як ти мене любиш? -Дуже сильно, як до зірок і назад! -Мам, а я тебе люблю, як до всіх планет і назад.