Моя історія почалася 15 років тому. Після весілля, не усвідомлюючи, що таке шлюб,про дітей навіть не замислювалася, боялася,що не впораюся з роллю матері.Але одного разу чоловік сказав, що вже час.Коли дізналася про вагітність, була найщасливішою людиною в світі. Всі мої сумніви десь розчинилися. "Я буду найкращою мамою, я все зможу "-подумала я. Та не судилося народитися живою нашій крихітці. На 27 тижні плід завмер. Земля попливла під ногами.Здавалося життя закінчилося. Але я була впевнена, що в мене будуть діти і їх буде 3.Через рік у нас народився синочок. Я насолоджувалась материнством.Але мені ще була потрібна донечка. Знову завагітнівши,вже уявляла як буду заплітати кіски, вибирати платтячка. Але знову на 28 тижні плід завмер. Я до сих пір не знаю як я це пережила.Я знала одне,здаватися я не буду.В повному відчаї,я зверталася до Бога,просила діточок.Я не розуміла,навіщо Бог дає надію, а потім забирає.Одного разу я промовила"якщо ти не даси мені дівчинку,я більше ніколи не буду в тебе вірити"Наразі моїй донечці вже 8 років.Йшли роки,життя налагодилось.Коли діти вже підросли,я згадала свою розмову з Богом про 3дітей.Подякувала за хлопчика, за дівчинку.Та й більше не думала про це.Але,Бог,напевно, не забув про мене.І коли зовсім несподівано знову завагітніла, перелякалась.Думала:"В мене ж все є,що я хотіла"було дуже страшно, що знову плід замре.Все ж я зібралася з силами і вирішила, що все буде добре. Адже дитина почала снитися всім членам нашої родини І тут я зрозуміла,що Бог є і він виконує всі наші прохання.Було дуже важко,але ми впоралися.На разі я залишила роботу,насолоджуюся кожною хвилиною проведеною з своїми дітьми.Я закликаю всіх дівчат, які опинилися в подібній ситуації,ніколи не здаватися.У вас обов'язково все вийде. Я цьому приклад.Хоча мені і казали навіщо вам ці діти.Я знала,що в мене буде велика родина.Я сильна, я все зможу.І зараз я з гордістю можу сказати "Я мама 3 діток".