Будучи дитиною,в 16 років я вийшла заміж,народила в 17 доньку Вероніку, згодом шлюб розпався,ми залишилися самі,я тягнула на своїх плечах дім, дитину. Колишній чоловік не допомагав,але викрадав дитину. Коли я зустріла другого чоловіка, багато гарних слів,о думаю принц, згодом виявилося тиран. Постійні побої,будучи вагітною ледь не втратила дитину від його рук. Після народження донечки, нічого не змінилося,ми просто втікали на вулицю, могли провести там ніч. Але в один день я вирішила змінити своє життя і життя своїх дітей,розірвала стосунки і з дітьми опинилася на вулиці. Згодом багато працювала,все ради дітей. Пізніше призвалася до армії,і ось там зустріла його,того самого чоловіка який не говорить а робить. Він забрав мене з армії,прийняв моїх дітей,став для них справжнім татом,у шлюбі в нас народилася омріяна третя донечка,пологи були надто складні,мене витягнули з того світу. Але завжди поруч був чоловік,тримаючи мене за руку. Хто би що не казав,щастя в домі залежить від жінки. Те тепло, затишок, атмосфера... Кожна нещасна жінка може стати щасливою, головне їй цього захотіти,замріяти.