"Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!"

Моя мама працює вчителем літератури упродовж 52 років. За цей час вона торкнулася сердець нескінченої кількості учнів - не просто виконувала свою роботу, а саме вкладала душу у формування достойних особистостей, невтомно виховувала людяність і порядність! Кожного разу, коли ми йдемо вулицею, обов'язково декілька учнів, або батьків учнів зупиняються поспілкуватися з мамою і виразити їй свою вдячність.

"Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?"

Скільки її пам'ятаю, вона ніколи не залишалася байдужою до людей не залежно від того знайомі це люди чи ні. Як зараз пам'ятаю - я була маленькою, ми сіли у тролейбус і мама відразу почала допомагати якійсь незнайомій людині. Через те, що це траплялося увесь час, я сказала - невже ти не можеш просто йти чи їхати, чому ти завжди усім допомагаєш? Ніколи не забуду її відповідь: Зараз я допоможу незнайомій людині, а потім, коли мене можливо не буде поряд з вами (моїми дітьми) - хтось допоможе вам... Правду кажучи, нам дійсно завжди зустрічалися добрі люди на життєвому шляху. Все-таки ця схема працює.

"Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли?"

Моя мама являється для мене зразком людини з великої літери. Якими б важкими не були життєві обставини - вона завжди поступала по совісті й вчила цьому нас - своїх дітей і учнів. Вона дуже сильна і водночас дуже тендітна та жіночна. Зажди з гарною зачіскою, макіяжем, вдягнена елегантно, зі смаком!

"Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?"

Моя мама завжди мріяла про подорож до Санкт Петербургу.

Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

На жаль, на долю моєї мами випало чимало випробувань. Я не буду їх усі тут перераховувати, бо хочу зробити фокус на тому, що, попри всі труднощі, мама не тільки сама не впала у відчай, але й завжди знаходила в собі сили підбадьорювати всіх і кожного на своєму життєвому шляху.