Соціальні мережі

facebook youtube viber instagram telegram tik-tok

ІСТОРІЇ МАМ

Знайомство з матусею

"Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!"

Найбільшим досягненням - позитивно та креативно мислити, знаходити вихід з будь якої ситуації. Робити креативні речі : новорічні екібани, писанки, вишивати бісером. На всі свята в садочку чи школі робити нам сценічні костюми. Обожнює готувати виховні заходи з своїми учнями та оформляти сцену

"Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?"

Звісно, що ми - її діти та учні. Вона для нас приклад краси, людяності, любові та гарних вчинків

"Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли?"

Добра, милосердна, справедлива, людяна, розумна, відкрита, генератор ідей, дитячий локомотив, "жабка-мандрівниця", з гумором

"Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?"

Найзаповітніша у мами мрія - це кабінет біології в навчально-виховному комплексі "Гармонія" Ужгородської міської ради де вона працює вчителем біології. а на справді - про особистий потужний ноутбук

Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Наша мама - найкраща! Тому і вартує бути номінованою в цьому конкурсі. Не думаю, що таких мам багато.... Виховує вдома четверо дітей із яких є двійня, працює в школі, пише з дітьми манівські (наукові) роботи, бере з учнями активну участь у всеукраїнських проєктах Зеро вайс шул від фонду братів Кличко, ВІдкривай Україну, Відродження кедрів в Україні. Організовує екскурсії дітям не тільки в межах області, а й по країні. Займається благочинністю та волонтерством

Моя креативна мама - Хома Аліна Василівна

Історій звісно багато про дітей, сиріт, людей з інвалідністю, несправедливості, але напишу про одну, яка нас вразила найбільше. Одного разу наша мама придумала собі, що їй треба повезти дітей (учнів з школи) до столиці. Мовляв "як не я їм покажу Київ, Дніпро, метро, зоопарк, лавру то хто...ж їм покаже" Діти (учні) раділи, що подадуться до столиці. Але хто ж профінансує ? Спочатку обговорили з батьками, їм ідея сподобалась, але платити за своїх дітей у більшості не було змоги. Шукали спонсорів, але бажаючих не було. Тоді мама організувала Вертеп (сценарій, костюми) сама одяглась в циганку і пішла на Різдво колядувати, а нас залишила вдома (своїх дітей). Вони впоралися з покладеним перед ними завданням і їхня мрія збулась. Так на весняних канікулах група дітей у кількості 32 учні + 3 дорослі ( ще дві колеги) подалися до Києва. Емоції та враження їх переповнювали довго, можливо і до нині.

Більше